Солодка, п’янка, нереально-фантастична отрута повільно рухалася по рельсам-венам. Везла з собою дивакуватих, одноразових пасажирів, які мовчки споглядали оточуючий краєвид крізь спотворену призму свідомості і вікна-очі. І все так просто!..без зайвих умовностей і передмов. Білет куплений таємно, протизаконно на чітко відведеному для продажу місці. І плата за нього досить символічна і проста – здоров’я.
Ще декілька хвилин потому лунало голосне оголошення. Приємний ласкаво-хтивий жіночий голос повідомляв:
- Шановні пасажири! На нашу станцію Веноруківськ прибув потяг, кінцева зупинка – місто Мізко-Голівськ, проходить Серцевськ і Печінівськ. При посадці просимо пред’явити білети містеру Шприцеру. Захоплюючої і екстремальної подорожі!
По закінченню оголошення раптом пролунало пікання, спочатку швидкими темпами типу «пі-пі-пі», а потім – суцільне смертельно-пронизливе пищання «пііііііііііііі…»..і цілковита безмовна тиша.
Цікавий, такий спокусливий маршрут! Безліч пригод і вражень, спецефектів без жодного втручання комп’ютерних технологій. Тільки недолік завжди один і той же. Шлях лише в одну сторону, без повернення назад, в безодню….і всі пасажири знають про це….проте не жмуть стопкран, а істерично сміються крізь сльози.
я женщина творческая - хочу творю, хочу вытворяю!