А ви храмували?

28 серпня – особливий день для жителів Олександрівки. У містечку – храм! Саме у день Успіння Пресвятої Богородиці в Олександрівці освятили православну Свято-Успенську церкву.

У нашому містечку, ймовірно, храмували вже у ХVІІІ столітті, коли вперше згадується у документах дерев’яна Свято-Успенська церква. За давнім звичаєм, у храмовий день до села чи містечка прибували всі, хто мав у ньому родичів, друзів. Обов’язково відвідували службу Божу, а потім влаштовували святкову трапезу. На стіл виставляли для дорогих гостей найкращі наїдки і напої. Це було своєрідне свято населеного пункту. Саме храмовий день у радянський час став прообразом дня села, селища чи міста.

Цього року у храмове свято у Свято-Успенській церкві відбулась Божественна літургія. Її здійснила група священників на чолі з благочинним Олександрівського благочиння, митрофорним протоієреєм, настоятелем Храму отцем Володимиром (Кузиком). Після молитви у храмі Божому біля церкви відбулась святкова трапеза.

Успіння (Успення) Пресвятої Богородиці — день, коли Діва Марія закінчила своє земне життя, а її тіло й душу Ісус Христос забрав на небо. Немає історичних даних, як довго Божа Мати ще перебувала на землі після Христового Вознесіння, ані коли, де і як Вона померла, бо про це у Євангелії нічого не згадано.

За традицією східної церкви, свято Успіння Пресвятої Богородиці належить до переліку дванадцяти найбільших свят церковного року. Відзначається 15 серпня за старим стилем, 28 серпня – за новим. Передував святу Успенський піст, який розпочався 14 серпня і тривав два тижні.

З апокрифів відомо, що за три дні до смерті Марії явився архангел Гавриїл і сповістив про близький перехід її до вічності.

Згідно з церковним переказом, в цей день апостоли полишили місця своєї проповіді та дивним чином зібрались в Єрусалимі, щоб попрощатись з Пресвятою Богородицею та здійснити погребіння її пречистого тіла. Перебуваючи навколо її ложа, вони були засліплені яскравим світлом, в якому явився сам Христос в оточенні ангелів та архангелів. У цей момент чиста душа Діви Марії без страждання, ніби уві сні, відійшла до Господа. Іконографічна традиція свята розповідає, що Богородиця віддала свою чисту душу в руки свого Сина і Господа Ісуса Христа, а в цей час з небес лунали звуки ангельських хорів.

Тіло Пречистої Богородиці апостоли перенесли в Гефсиманію, де була гробниця її батьків та чоловіка. У дорозі до гробу процесію апостолів супроводжувала чудесна світла хмара та сонм ангелів.

Церковний переказ розповідає, що апостол Фома, який прибув із запізненням, засмутився, що не зміг бути біля Богородиці в останні хвилини її земного життя. Щоб він міг попрощатись з її тілом, апостоли відкотили надгробний камінь. Але на подив усіх всередині були тільки ризи Діви Марії. Її тіло, як і душа, було взяте Господом на Небо.

Вирізняється це свято з-поміж інших і в літургійному плані. Саме в цей день в храмах відправляється Єрусалимська утреня – богослужіння, яке здійснюється тільки двічі на рік: в страсну п’ятницю і на Успіння. Свято Успіння належить до найстарших Богородичних свят. Святкування його почалося в Єрусалимі невдовзі після Собору в Ефесі (431 р.). Первісне святкування пам'яті Успіння під впливом Єфеського Собору наголошувало радше привілей її Богоматеринства і тому звалося «Свято Марії-Богоматері». В одній з похвальних бесід на честь преподобного Теодосія Великого (†529) говориться, що палестинські монахи щорічно з великим торжеством святкували 15 серпня (за старим стилем) «Пам'ять Богоматері», тобто пам'ять її Успіння. У Сирії в п'ятому столітті це свято мало назву «Пам'ять Блаженної».ж у шостому столітті празник отримує свою теперішню назву: «Успіння Пресвятої Богородиці». У перших віках не всі Церкви Сходу святкували Успіння одночасно. Олександрійський патріарх Теодосій (†567) приписав празнувати Успіння 6 січня, а празник її Внебовзяття 9 серпня. Етіопська Церква і сьогодні 6 січня празнує «Успіння тіла нашої Чистої, Святої, Славної Богородиці Діви Марії», а 9 серпня «Вознесіння тіла нашої Діви Марії, Богородиці на небо». Вірмени святкують Успіння в неділю між 12 і 18 серпня. Інші Церкви празнували його 18 серпня. Цісар Маврикій (582-602) поширив празник Успіння на цілу візантійську державу і наказав святкувати його 15 серпня, бо того дня він був осягнув перемогу над персами.

Успіння Пресвятої Богородиці у народі ще називають першою Пречистою. Протягом осіннього періоду є три Пречистi – 28 серпня, 21 вересня і 14 жовтня. Про них у народi кажуть: "Перша Пречиста жито засіває, друга - дощем поливає, а третя - снігом покриває". Після першої Пречистої дівчата в селах вже не мають важкої роботи. Приповідка каже: "Прийшла перша Пречиста - стає дівка речиста" - багато говорить, бо немає вже роботи. Після Успiння Пресвятої Богородиці настає весільна пора.