«Крила Олександрівщини» несуть у світ прекрасного

Побачив світ другий номер першої на Кіровоградщині літературно-публіцистичної газети «Крила Олександрівщини». Як і у попередньому номері тут можна прочитати чимало цікавого.
Першу сторінку відкриває гасло «Українська мова – мова великого народу». А нижче розміщені фрагмент «Молитви до мови» Катерини Мотрич, гумореска Павла Глазового «Кухлик», вірші про рідну мову Анатолія та Ірини Кримських, Оксани Шпирко, Наталії Купчинської. Варто прочитати і «Слово редактора», яке Оксана Шпирко назвала «Серце нації». «Українська мова – мова наших матерів, наших родин. Рідна мова – ОДНА, як мати і Батьківщина! Її берегли для нас у своїх вустах наші предки. Наша мова – це наша релігія, наша держава, наша минувшина, наша надія, наше майбутнє. Наша мова – це ми, українці, добрий, чесний, працьовитий народ. Наша задача нині – зберегти її для нащадків не просто як засіб спілкування, а як головну ознаку нації. Бо без рідної мови нас «розвіють по світу, як билину», - закликає Оксана Шпирко.

Друга сторінка знайомить з юними талантами Аліною Ульянич з Красносілля та Анастасією Бабич та вміщує літературні твори школярок.

«Сьогодні на моє віконце прилетів кленовий листок. Я зараз зберу всі дощові краплі і напишу ними листа до Тараса Шевченка. Чомусь хочеться просто поговорити… Про мою рідну землю… Я ще маленька українка, і життя моє здається ще таким рожевим і безтурботним. Сьогодні я відкрила «Кобзар» і читала вірші Великого Генія. Жаль, що я не народилася у той час. А то б змогла зустрітися із Великим Тарасом. Поговорити… Мабуть, він знає дуже багато цікавого про свій народ, його звичаї, обряди. Я дуже хотіла б почути його голос. Мабуть, він дуже сумний і грубий. Бо це яку ж силу волі треба мати, щоб терпіти таке важке життя. Я низько вклоняюся тобі, Тарасе! Вибач, що пишу тобі на кленовому листку…» - такі щирі слова виплекала шестикласниця Аліна Ульянич.

Розділ «Літературне краєзнавство» представлений розвідкою Миколи Якимчука «Фундатори братання двох народів», де автор розповідає про польських письменників – представників української школи.

Цілу третю сторінку газета відвела спогадам Наталії Купчинської «Журавлі повернуться…». Авторка щемно згадує рідне село, маму, смак маминого хліба. «Вже одгорає у хмарах сонце, ніби покинуте далеко в полі напризволяще багаття, в яке нікому підкинути галузку… І в цьому вогнищі дотлівають далекі спогади нездійсненних сподівань і надій, гіркі, сумні і радісні. Горнуся пам’яттю до них і до святого образу моєї незабутньої, сонячної матінки. Великими і жадібними ковтками п’ю життя, у жмені ловлю промені сонця, а в серці зігріваю і несу по життю свою безмежну любов до матусі. Живу світлим спомином про неї, співаю її недоспівану пісню», - ділиться потаємним Наталія Купчинська.

Любителям гумору радимо прочитати четверту сторінку. Там вони знайдуть гуморески Василя Краєвського та Світлани Тимко. «Коли сходяться докупи два гумориста, світ стає трохи затісним. От, де вже проявляється справжня українська вдача! і що тоді нам кризи, землетруси, ціни на гречку, шанувальники оковитої! А там, дивись, і до влади дістали!» - так характеризує газета творчість наших майстрів сатиричного пера.

«Каже дід Влас бабі Усті,
Взявшись за чарчину:
- Давай вловимо в капусті,
І собі дитину.
Від держави будем, звісно,
Купу гривень мати,
-Щоби нація не щезла,
Треба підсобляти!»

Візьміть на озброєння цю пораду Василя Краєвського.