"В умовах масового винищення українського народу такі споконвічні риси його етики, як привітність, доброзичливість, ввічливість, чуйність залишилися в минулому. Натомість запанували байдужість та жорстокість". Джеймс Мейс Засвіти свічку пам'яті. Кожного року в четверту суботу листопада українці пригадують всіх, кого вбили під час трьох Голодоморів ХХ століття. Найстрашнішим Людомором, був другий 1932-1933 року Точної цифри до сих пір не встановлено, так як навіть людей, що робили перепис населення через декілька років після Голодомору 1933 було знищено. Росія в 2008 році, неофіційно, визнала, що було більше 8 мільйонів померлих, але вже 2010 році архіви було знищено. Деякі дослідники вважають, що під час другого Голодомору було вбито більше 14 млн чоловік. Голодомор був переважно в селі, місто голодувало, але менше, але, щоб скорити село, в місті ввели надзвичайні санкції, один день прогулу без поважної причини, і звільнення з роботи, а це значить втрата продовольчих карток і голодна смерть.
Отож ті, хто був в місті не мали навіть змоги допомогти селу, бо мали думати, як вижити самим, а основна мета Голодомору було село, упокорення непокірних. Найбільше людей загинуло від Голодомору-33 на території Південно-Східної частини України, зокрема Донбасу, Харківщини, тут були села, які вимерли до одного, було поширене людоїдство і трупоїдство, трохи менше постраждала Полтавщина, теж вимирали страшно, але все ж якась частина людей виживала, принаймні одна третина чи одна четверта частина населення. Люди з цих регіонів тікали до міста в надії на порятунок, але ніхто їх там не чекав і не рятував. Дітей намагалися здати в дитбудинок, але і це не рятувало, діти вмирали в тих притулках масово. Це було свідоме винищення українців саме за те, що вони - українці. Працелюбний, дружній, добризичливий, чуйний і дружелюбний народ, який любив мате все своє- який був хуторянином і одноосібником по крові і по духу-, таким цей народ не потрібний був совітським окупантам. . Совітам потрібні були раби, бидло покірне і безвольне, яке бездумно виконує накази. Голодомори, своїм впливом на психіку якраз найкраще перетворюють людину на покірну і безвольну істоту, у якої страх в крові. Той страх люди передають і своїм дітям. Одним з наслідків Голодомору стала русифікація, селяни інтуїтивно зрозуміли, що їх вбивали тому, що вони українці, і вже своїх дітей вони хотіли уберегти будь-яким способом від цього, тому часто записували у російські школи, свідомо виховували на рускам язикє, лише щоб їх діти не зазанали жаху Голодомору, лише щоб їх діти жили. Дітям мало хто пояснював, чому виникла така любов до мови окупантів і вбивць, до катів, до тих, хто забирав хліб і призвів до вимирання України... А діти, не дуже і питали... і часто-густо виростали манкуртами, які зверхньо ставилися до мови прадідів, до культури власного народу, до всього, що було пов'язане з Україною.
Отож, перелік Голодоморів в Україні ХХ століття, пригадаймо : Перший Голодомор був у 1921 – 23 роках організував і здійснив Владімір Ульянов, він же Ленін, і тим спричинив, а точніше – дозволив – і два наступні: другий в 1930-их роках; третій в 1946-47 років. Ідею Голодоморів в Україні підтримав В’ячеслав Молотов (Скрябін). Це він сказав Сталіну: "Хахлов і казаков может загнать в калхоз толька голад". Голодомор 30-х років був і на Кубані і на інших землях теперішньої Росії, де проживали етнічні українці. Таке ставлення до українців підтримували й інші московити. Дещо пізніше чванькуватий маршал Жуков на докір німецького генерала про страшні втрати на фронтах ненавчених, неозброєних юних українців заявив: "А што этіх хахлов жалєть? Чєм больше іх вибют, тєм лєгше і лучше будєт русскаму народу". Навіть іноземні дослідники Голодоморів в Україні зрозуміли, що "селян в Україні нищили, бо були вони українськими селянами". Про це писав і американський дослідник голодоморів в Україні Роберт Конквест: "Українських селян нищили не тому, що були селянами, а тому, що були українцями-селянами" . На нараді у ЦК ВКП(б) у грудні 1932 р. з вуст Іосіфа Сталіна прозвучав наказ Павлу Постишеву: "Ти, Паша, призначений туди нами у ролі Головголу (головнокомандуючого голодом) і цією зброєю зробиш більше, ніж Семен Будьоний) кінними арміями". Станіслав Косіор говорив: "Те, що ми розгромили націоналізм, що, як слід, узялися за роботу на селі, і вирішило успіхи 33-го року...". Те, що вбили понад 14 млн українців совіцькі кати вважали успіхом. А Хатаєвич М., відряджений в Україну для втілення в життя генеральної лінії партії, відверто заявляв: "Між нашим режимом і селянством точиться нещадна війна. Це боротьба не на життя, а на смерть. Довелося вдатися до голоду, щоб показати їм, хто тут господар. Це обійшлося в мільйони життів, але система колгоспів вистояла. Ми виграли війну". "Красномовними" є і слова Лазаря Кагановича про людоїдство серед українців: "Нехай краще вони самі себе їдять, аніж вони будуть їсти нас". Винищення українців велося сплановано й послідовно. Передусім знищували їх волелюбний дух, культурно-просвітницький цвіт нації: кобзарів, письменників, учителів, священиків-націоналістів. Далі – господарників, за ними – усіх трударів, які не сприймали нові "порядки". Всіх, хто міг би організувати супротив винищили ще до 1932 року: інтелігенція, священники, вчителі, просвіта - були знищені. Перед Голодомором 30-х років було понад 7000 українських повстань. Придушувалися повстання жорстоко і нещадно. Україна лишилася обезголовленою, селянству винесли смертний вирок. Совіти майже досягли свого, Україна досі не оговталася від тих страшних Людоморів. Ми майже забули українську мову, все частіше і частіше чути суржик чи російську мову навіть в невеличких містечках. Більшість українців знецінює свій народ і вважає, що інші народи кращі ( комплекс меншовартості один з наслідків Голодомору), зверніть увагу, що навіть ті люди, які не знають російської, для краси вставляють російські слівця... Міста зрусифіковано майже повністю, і коли закликаєш людину переходити на українську вона щиро дивується, а чому, і починає викладати свої "аргументи", навіть не розуміючи того, що її світогляд манкурта сформовано совітами ціною 14 млн життів.
Після Голодоморів українці масово забули свої традиції, бо розірвання зв'язку поколінь ( масове винищення старих, які передавали культурний спадок з уст в уста) зробило це можливим. Перестали співати, танцювати, збиратися на вечорниці, вишивати і ткати, а ще перестали бути тим народом, яким були до цього, а стали збайдужілим стадом, яке припинило боротьбу, а окупантів і вбивць почало вважати "своїми". Ми досі вихаркуємо наслідки тих Голодоморів. Більшість населення безвольна маса, яка чекає, що хтось прийде і зробить їх життя кращим, навіть не пробуючи самим зробити кращим своє життя. Голодомор навчив людей красти, брати і давати хабарі, а також жити одним днем, без думання наперед. Більшість посадовців досі не розуміють, що беручи хабарі, крадучи, вони знищують майбутнє власних внуків, бо їх діти покинуть Україну втікаючи від злиднів і нужди. Потрапляючи до влади замість змінити життя на краще для всіх, бо вони ж лише ті, кому дає доручення народ змінювати своє життя на краще, вони крадуть, брешуть і крадуть, не усвідомлюючи того, що такими їх зробили, це гіпертрофоване прагнення вижити закладене їх пращурам під час Голодоморів. Голодомор скалічив наш народ і без усвідомлення цього, а також розкаяння і прийняття себе ми не відродимося. Кожної четвертої суботи листопада українці запалюють свічку пам'яті про тих замордованих голодом предків, які є мало не в кожній родині. Запаліть.
Пригадайте. Відродіться. І наостанок... Відома приказка, яка характеризує українців до приходу совітів звучить так - "Моя хата з краю, першим ворога зустрічаю" . З їх приходом, з початком репресій і Голодоморів, люди відобразили в ній свій зламаний репресіями світогляд вже як - " Моя хата з краю, я нічого не знаю" , бо тільки нічого не знаючи можна вціліти, вороги вже пройшли, і їх важко здолати... Вціліти можна, але не відродитися і не відновитися. Вертаймо свій світогляд споконвічних українців трударів і воїнів - "Моя хата з краю, першим ворога зустрічаю"! Засвітімо в суботу о 16.00 свічку на згадку про тих, кого вбили голодом лише за те, що вони - українці. Більше про Голодомор можна дізнатися в спільноті на Фейсбуці, яка називається "Пам'ять про Голодомор". Якщо маєте родинні спогади про ті часи, чи щось що Ви чули з уст рідні чи сусідів, напишіть про це в ту групу, там збираються такі свідчення.
Джерело: з різних джерел
Знайшов в тексті помилку?Будь-ласка виділи її та натисни Ctrl+Enter
