Виявляється, його відзначали ще в Стародавньому Римі як матрони, так і
їхні рабині. Перші отримували подарунки від чоловіків, другі —
вихідний. І ті, й інші вирушали до храму Вести, хранительки домашнього
вогнища. Дійство мало величезне значення, оскільки жіноцтво
утверджувало свої принципи.
У слов’ян вкоренилась інша
традиція — святкувати День матері (який, до речі, нині активно
пропонують нам як альтернативу Восьмому березня). У ті далекі часи
жінки навіть подумати не могли, що обмежуються їхні права. А права
слабкої половини людства тоді, як відомо, зводилися виключно до
обов’язків материнства та збереження домашнього вогнища.
Згодом
і ці традиції відійшли у минуле. 8 березня 1857 року кілька сотень
робітниць текстильних та взуттєвих фабрик Нью-Йорка провели страйк і
демонстрацію — вони вимагали 10-годинного робочого дня, поліпшення умов
праці й однакової з чоловіками заробітної платні.
Як і
передбачалося, поліція розігнала демонстранток. Що в цьому дивного?!
Однак страйкарі й не думали здаватись — об’єдналися в профспілку. На
честь цих подій на міжнародній конференції жінок-соціалісток у
Копенгагені 1910 року виступила Клара Цеткін... Ця офіційна версія
поширюється здавна.
Допитливі історики навіть з’ясували, що 8
березня 1857 була... неділя. Можна передбачити, що жінкам не було чого
робити, і тому вони вийшли на вулиці міста. Виявляється, наступного
тижня в нью-йоркських газетах ніхто не згадував про таку резонансну
акцію з сотнями прогресивних дам на вулицях і агресивною поведінкою
поліції. Книжки про феміністський та робітничий рух у США теж, хоч як
дивно, також замовчують цей інцидент. І коли 1908 року на з’їзді
соціалістичної партії США було ухвалено резолюцію відзначати в останню
неділю лютого День американських жінок, ніхто з делегаток не згадував
страйк піввікової давності; просто взяли довільний день року.
Натомість
Клара Цеткін уже орієнтувалася на американське жіноче свято. Більше
того, спочатку вона пропонувала відзначати день жіночої солідарності
без відриву від чоловічого колективу — «під час проведення травневих
свят». Історія 1 Травня теж, як відомо, зав’язана на страйку робітників
— у Чикаго 1886 року — і конфлікті з поліцією.
У це повірити
важко, однак про ту подію тодішня преса писала чимало, резонанс був
неймовірний! А демонстрація нью-йоркських робітниць, судячи з усього, є
лише міфом. Його створили набагато пізніше: так би мовити, за образом і
подобою... Втім, є трохи фривольна версія, відповідно до якої
страйк у Нью-Йорку усе-таки був. Проте на вулиці рідного міста вийшли
не скромні текстильниці-взуттєвики, а представниці професії, в якій і
текстиль, і черевички потрібні хіба що на попередній стадії справи. Та,
погодьтеся, що жінки будь-якого роду діяльності мали право вимагати
поліпшення умов праці, підвищення її оплати та скорочення робочого дня.
І, до речі, вихідного в неділю!
1913 року, коли жінки Російської
імперії вперше приєдналися до своїх закордонних подруг у прагненні
відзначити Міжнародний жіночий день, восьмому березня на європейських
календарях у нас за старим стилем відповідало 23 лютого. Що, втім, тоді
нікому не здалося підозрілим...