Думаю, що ця цитата стосується всіх хто вважає що життя гімно і ходить з маніакально-депресивнім настроєм:

"Как кстати тут слова почтеннейшего Федора Михайловича Достоевского из только что вышедшей майской книжки "Дневника писателя": "Милые, добрые, честные (все это есть у вас!), куда же это вы уходите, отчего вам так мила стала эта темная, глухая могила? Смотрите, на небе яркое весеннее солнце, распустились деревья, а вы устали не живши"." (Борис Акунин, "АЗАЗЕЛЬ")

не слабо, было б что цитировать, процитировал бы и на украинском. Но к сожалению или к счастью украинскую литературу не читаю. Не нашел пока интересных для себя авторов.

И нету у меня какой-то особой любови к украинскому языку, с чего вы это взяли?

А еще, где вы видели Достоевского?

Добавлено (24.01.2008, 19:12)
---------------------------------------------
Ще)) Дослівно не пам'ятаю, а за книжкою йти не хочеться)) Але зміст приблизно такий: "За окном шлялась всякая разная, мелкая птичья сволочь"))) (Золотой теленок - Петров и Ильф))))))))))

"Я в этот мир пришел, богаче стал ли он?
Уйду,-великий ли потерпит он урон?
О, если б кто-нибудь мне обьяснил, зачем я,
Из праха вызванный вновь стать им обречен???..."

"Цветочек ли из почвы вывел рок хоть раз,
чтоб не сломать его, не разтоптать тот час?
когда бы облака, как влагу прах копили,
из них бы, милых, кровь без устали лилась"...

Більше:
http://www.lib.ru/HAJAM/hajam3.txt

"... все тутешнє не лише не слід голини чи принижувати, але через його тимчасовість, яку воно поділяє з нами, повинні ми всі тутешні явища й речі осягнути в іхньому найглибшому значенні й перетворити";

"Якщо можете, поверніться хоча б частиною вашого зашкарублого, доровлого почуття до якоїсь речі, що довго була вашим супутником у дитинстві. Пригадуєте, чи було щось для вас ближче, вірніше й потрібніше за оту річ? Хіба ж усе крім неї не було ладне заподіяти вам страждання чи кривду, нажахати болем чи спантеличити невідомістю? Коли серед ваших перших вражень зявилися доброта, довря, почуття спільності, - хіба не їй завдячували ви цим? Хіба не з річчю розділяли ви спершу ваше маленьке серце, немов шматок хліба, якого має вистачити на двох?"

"Темою і наміром будь-якого мистецтва є примирення індивідума із Всесвітом"

Вибачаюсь, що напишу автора словами відомого критика Марселя
"Рільке є одним із тих геніїв першої величини, які перед лицем метафізичних реальностей стали на духовно здорову позицію"