..зустрічаються...зароджується симпатія..почуття..і те як наслідок-кохання... чому часто спілкуючись з більш дорослими людьми можна почути, що кохання з роками подружнього життя втрачає свою першозданну силу, ніжність і особливість..воно Є..але інше..трансформоване..де вже присутнє скоріше не саме Кохання а просто Повага..в гіршому випадку-привязаність і звичка? ..як, на вашу думку, зберегти це почуття(кохання) нехай трохи інше, відмінне від початкового, протягом всього життя?
Minerva, я теж вважаю що кохання з часом минає...залишається, як ти сама сказала, повага. Як зберегти? Ну не знаю..ніяк не зберегти, тут або ти дуже гарна людина і тебе дуже поважає твоя друга половинка, або ж в тобі немає тих якостей за які б вона тебе могла поважати.
а я может буду наивным романтиком и скажу, что настоящая любовь никуда не уходит! Вы встречали когда-либо на улице пару старичков, держащих друг друга за ручки? я не думаю, что это только из уважения! да, страсть - это пламя, которое требует, чтоб ему постоянно поддавали жару. Мне кажется, люди сами виноваты в том, что проходит страсть, гаснет любовь. Все из-за обыденности, когда мы перестаем ценить то, что есть, видеть прелесть в мелочах, милых обычных вещах, желая лишь каких-то бурных всеохватывающих эмоций...
- правильно, видозмінюється, деформується у просту повагу, можливо дружбу, чи просто звичку... Мені здається, що з часом кохання (яким би воно не було) вичерпується, і тут вже нічого не поробиш, хоч яким би сумним не здавася цей факт :(... Можливо з віком мої погляди трохи зміняться..)
Гугля, кохання не вичерпується.Воно існує завжди між людьми,які кохають одне одного.У старшому віці повага, дружба, взаєморозуміння і є кохання. Просто вже трішки інакше.
Никогда у врага не бери ничего, Ни еды, ни воды не проси у него, И если еда не посыпана ядом, То сможет тебя отравить он и взглядом