Літо 2006 було чи не найвеселіше за останні роки. Саме цього літа вирішивши якось урізноманітнити свій відпочинок я зі своїм однокласником Коломійченком Ігорем, купили собі по велику. Було вирішено вибрати чудовий сонячний день і влаштувати собі таку маленьку подорож по найближчим населеним пунктам.
Ось і настав цей день - 15 липня 2006 року. Сонце вже жевріє за горизонтом, повітря свіже, небо чисте, пташки співають свої ранкові пісні, бажаючи одна одній доброго ранку. Так, деньок і справді починався добре. Чудовий, навіть трішки особливий ранок, який обіцяв веселу подорож.
Спакував в рюкзак декілька бутербродів, повісив на шию mp3-плеєр, накинув спортивку і рівно в 6:00 ранку вийшов з будинку. Біля під’їзду мене вже чекав Ігор на велику. Забравши свого «залізного коня» з гаражу, ми вирушили в подорож.
Кайф! Сонце вже виглянуло із-за горизонту, висунувши свої перші промені почало шарити ними по землі. Ми їдемо по дорозі в сторону Косарів, в навушниках звучить «Океан Ельзи», легені наповнені свіжим повітрям, ноги постійно крутять педалі і здається що так можна їхати вічність. Емоції і відчуття які переживаєш в ці моменти важко передати, треба лише спробувати! Це дійсно кайф!
А ось і перший привалочний пункт під назвою «Косарі». На годиннику 6:48. На камеру мобільного телефону фіксуємо себе напроти дорожнього знаку.
Привал вирішено було зробити біля Косарського ставка. Як же там класно в цей час. Тихо, вода вкрита ніжним туманом (шкода що на фото цього не видно). Сонце піднімалося все вище і гріло ще дужче, і ми з Ігорем вирішили прийняти ранкову ванну. Кайф! Вода в річці тепла та м’яка, ніхто не кричить та не хлюпається біля тебе, як це буває на цьому ставку після 17:00 коли сюди збігаються відпочивальники.
Прийнявши ранкову ванну та трішки обсохнувши вирушили далі. До Кам’янки їхали довше. Велики у нас нові, спортивні сідла розраховані невідомо для кого чи для чого почали натирати наші «задні місця». Тому сідла ми обмотали своїми спортивками, стало трохи краще. І ось, нарешті, в 8:45 ми дісталися до дорожнього знаку з написом «Кам’янка» і зафіксували цей момент. Далі до міста вже лишилося трошки.
В’їхавши в місто, зупинилися біля якогось магазину. В цілях поповнення сил затрачених на дорогу було вирішено випити по бутилочці пива «Оболонь» :). Відновивши сили, поїхали кататися по місту. Фоткали все що бачили. А бачили ми ось що:
1. Якусь капличку. Що це і як вона називається я не знаю. Якщо хтось знає буду радий почути.
2. Стадіон.
3. З'їхавши по ступенькам, поїхали далі в парк. В парку ж відразу надибали пам’ятник архітектури. Недалечко від цього пам’ятника лежить камінюка на якій приліплено меморіальну дошку.
4. Потім піднялися по схилу і потрапили в парк. В цьому парку знайшли декілька пам’ятників і ось таку стіну.
Покатавшись і трошки відпочивши, в 10:00 виїхали в зворотній путь. Але додому поверталися іншою дорогою. Взяли курс на с. Юрчику.
А ось власне і дорожній знак при в’їзді на територію с. Юрчихи. Неподалік від цього знаку ми зробили привал і доїли свої бутерброди.
Далі закінчився асфальт і почалися поля. Сонце вже висіло досить високо в небі, нагрівало землю і безжалісно смажило наші тіла. Втома давалася в знаки, ноги запаралися в красовках, сидіти на велику було вже складно, дуже боліли сідниці (після подорожі вони боліли ще з тиждень ).
Хвилин через 40 ми вже були в Ігоря дома. Пили воду, вмивалися та продивлялися фотографії своєї подорожі.
Подорож наша закінчилася близько 12:00. Всього вона зайняла близько 6 годин. Проте я ані трошки не жалкую. Залишилося багато приємних (сідла без матюків не згадуються) вражень та спогадів. Це дійсно в кайф! Хочеться поїхати ще, і хочеться поїхати ще далі !
Вiдмiнно Антон! А якби були велiки ХВЗ, то ми б прочитали й про Смiлу!? Я пацаном не раз "подорожував" вашим маршрутом. А в Кам янку варто поiхати просто на день - побувати в парку, музею О.С.Пушкiна, П.I.Чайковського. До речi, саме в Кам янцi вiдбувались (i знiмались ) важливi епiзоди фiльму "Звезда пленительного счастья" - про жiнок декабристiв. А який Тясмин в Кам янцi - це не наш струмок!
grantand, той будиночок, що ти назвав "капличкою", насправді має іншу назву - "зелений млинок". саме тут збиралися декабристи. від млинка був розташований підземних хід до гроту(зобреженому на твоєму фото). раджу ще відвідати музеї, там докладніше дізнаєшся цікаві факти з історії міста). ..взагалі, в Кам'янці багато цікавих історичних пам'яток, на які варто звернути увагу
Так от у тому млинку збирались декабристи, про щось розмовляли, щось планували. А "мiсцевий" мельник - все те тайком записував. Потiм усiх i "здав", бо то був таємний агент 3-го вiддiлення з Петербурга, для чого його й прислали. Це правда - в музею узнаєте детальнiше.
До мене їхати далеченько, але буду радий бачити! Бо моє мiсто має вже 625 рокiв! Це Тiхвiн, Ленiнградськоi областi А в Тiхвiнi "живе" родич Сашка - потiм з ним познайомлю.
Леонiд, ого! яка краса! вражаюче...але (вибачте за грубість), що ви робите в Україні? Boriska, а я знала що це ти) кам'янку справді варто відвідати, особливо влітку. у нас дуже гарно і майже чистенько))
а я теж була в Кам'янці...та в Кам'янському державному літературно-меморіальному музеї О.С.Пушкіна та П.І.Чайковського побувала...мені сподобалося!і всім раджу відвідати)))
на фото: пістолі для дуелі - саме з таких було вбито Пушкіна
Олю! (Minerva) На пряме питання - пряма вiдповiдь: В iнтернетУкраiнi я роблю те ж що й усi. Спiлкуюсь, шукаю та дiлюсь своєю iнформацiею. Правда не люблю грубощi, обмеженiсть декого(жаль iх!) А ще є й iншi цiкавi сайти й заняття - був би час! Давайте й далi дiлитись "спогадами" про своi подорожi, пригоди, цiкавi подii.
Повідомлення відредагував Леонiд - Понеділок, 10.03.2008, 17:12
Ystina, Леонiд, здається мені що ваша розмова починає виходити за рамки теми, пропоную вам поспілкуватися в інших місцях...наприклад в аські чи в чаті.
!!!Міні-подорож до Кам"янки!!! Супер, мі тож раньше такие путишествия устраивали..... Это было КРУТО!!! Вот теперь думаю мож и мне молодость вспомнить :))
MC_Serega, зараз сайгон втратив свою популярність, його витіснили конкуренти..якшо хочеш реально приемно відпочить то краще відвідать "кобилу, тобіш колибу"(гарний інтерьер, відносно дешеві ціни і великий вибір меню) або "за склом"(теж класний інтерьер, велике приміщення, проте дорогувато)