основна біда заключалася в тому, що подружжя було вельми скептичними особистостями, які не вірили в надприродний стан речей. тому можливість і перспективи знайти дитину в капусті чи зліпити на кшталт колобку їх ніяк не задовольняли. згідно матерільного положення чоловіка й жінки, можна було сказати просто, не довго думаючи, одним словом - напівжебраки, в яких окрім старої нереконстуйованої, майже зруйнованої хатинки на околиці Житомира нічого й не було.. навіть спали "вчорашні" молодята на настилу з дубових дошок та сирій соломі.. от так рай з милим в шалаші не приніс очікуканого повноцінного щастя...а материнські інстинкти Васіліси все ж брали своє..
Встав Рембо посеред хати, грюкнув кулаком об голу стіну, оскільки в хаті більше нічого не було й каже:
- Всьо Васька (так він ніжно називав свою дружину), так більше ніззя, нада куда-то йти і шото дєлать. Ти в хаті посиди, тарганів погризи, а я візьму тачку, сундук, лопату і піду скарб шукать...я,-каже-по тєлєку бачив як пацан який міг розмовляти з собакою і котом так скарб знайшов.
Зібрався й вийшов з хати.
P.S. Minerva, ну ти й загнула Прямо науково-пізнавальна казка ледь не вийшла
оскільки вітер почав дути в іншу сторону, наганяючи чорні дощові хмари, Рембо прискорив темп і про всяк випадок зірвав найбільший лопух, що ріс коло їхньої оселі( така собі імітація парасольки). чоловік йшов швидко і впевнено з вірою в реальне досягнення своєї напівфантастичної мети. ....але, як грім серед ясного неба, побачив Рембо неподалік від себе на пагорбі силуети сусідів, у яких він вкрав сундук, лопату і тачку!! навіть можна було розібрати що саме вони кричали! серед незрозумілого белькотіння, Рембо чітко розтлумачив для себе: " Тєбє капец, мєрзавєц!"...і тут раптом вся впевненість і молодечий запал пішли в пяти..Рембо спітнів, згорбатився, крепко зжав ручку від тачки і.. щосили чкурнув в гущавину темного важкопрохідного лісу, який в народі називали "Лісова Пітьма"..
Продераючись крізь густі заросіл, Рембо відламує від дерева величезну гіляку і на ходу, свом перочинним ножичком вистругує величезний лук, і декілька сотень стріл. Позаду Рембо щедро посипающи доріжку свіжими матюками тупотить кучка сусідів...
бідний Рембо декілька годин точив стріли, та ще й ножиком також "позиченим" в тих же сусідів, а вони , догнали і за кілька секунд поламали їх. де їх повага до чужої праці?..гади..вони скрутили переляканого, бідного (в прямому та й переносному значенні слова) Рембо4ка і привязали його колючою проволкою до високої тополі на сьєдєніє вовкам...погрузили в тачку сундук, лопату і перочинний ніж скрилися з поля зору Рембо..
Никогда у врага не бери ничего, Ни еды, ни воды не проси у него, И если еда не посыпана ядом, То сможет тебя отравить он и взглядом
Стоїть Рембо і думає...а хулі деєлать і давай на весь ліс орать гімн совєтского союза. Тут із під тополі вилазить маленький пузатий зелений гном, з бородавкою на носі і хромий на ліву ногу і каже:
- Рембо, а хулі ти тут разорался жид? Іді в свой лєс там і орі, а здєсь нєчєго, здесь спальний район. Тут люди культурниє отдихают.
- якщо ти перестанеш знущатися з мене і недооцінювати мої таланти в області вокалу, а відв'яжеш від дерева, то я не буду ніколи більше порушувати тишу твого спального раёну і злиняю звідсіль... на що гном тупнув об землю своєю кульгавою ногою, що аж пилюка піднялась до неба і "затуманила" очі Рембо... ...сонце..спів пташок...муха на носі...Рембо отямився...він валявся десь посеред лісової поляни(сам не знаючи своїх теперішніх координат) зовсім голий, голодний, небритий і з неприємним запахом у роті...
но тут он повернул голову на лево и - о чудо - увидел под деревом точит зубы бразильский мегабобер, а как известно только людям одаренным, к числу которых к счастью относился наш герой, волосы с его спины это вам не цацки-пецки!... Долго Рембо гонялся за ним вокруг дерева, но бобер бедняга споткнуся... Тут уже судьбу его не сложно предугадать - был оббрит заточеным камнем, на манеру первобытных орудий труда. В течеии трех часов была связана кое-какая набедренная повязка - не зря Рембо занимался в школе в кружке вязки, кройки и шитья!..Только не спрашивайте, где были спрятаны спицы...
Вийшов Рембо в цій пов'язці на пагорб, став і дивиться в далину. А з того пагорба вигляд на все село відкривається, а далі за селом жив одноокий пінгвін-людожер. Ну Рембо і думає, зараз побіжу бистро по лісі, і за 3 дні до пінгвіна цього добіжу. А поки бігтиму, вистругаю собі перечонним ножичком з дуба великий ококол і заколю ним пінгвіна. Все його майно заберу собі, і буду жити в його печері.
Ііііі як шугоне с пагорба вниз по схилу!!! Біжить так, шо аж пятками себе по потилиці стукає!
А в цей час знедолена Васька виїла всих тарганів, що в халабуді їхній із Рембо проживали.... , зморив її голод, , тут раптом "тук -тук" - в двері хтось постукав......
открывает двери - а там .......никого! А под ногами посылка. "Хм,- подумала Васька,- а вдруг это Рембо покушать прислал?" Но тут ее стремануло - коробочка маленькая и внутри что-то тикает!!!! Аааа! Бомба! БББББББББААААААААААБАААААААААААХХХХХХ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!..... Дом вщепки! "Ух вернется Рембо и накостыляет вам, бенладены!"- подумала Васька, которую отбросило взрывной волной... Только вот куда отбросило? Летит себе Васелиса и по-тихоньку матерясь теряет сознание - сильный взрыв был. Но вдруг новоиспеченная птица пошла на снижение, стукнулаь от дерево, упала на крышу дома, скатилась по черепице и грохнулась прямо на порог берлоги одноглазого пингвина-людоеда....
Лежить і думає. Думає і лежить. І так три дні лежала, доки Рембо не прибіг. Захеканий весь, піт з лоба на язик капає, а язик по пузі ляскає. Короче втомився дуже, і кілка з собою притащий...ну щоб пінгвіна-людожера колоть. Стоїть над Васьклю хекає, і слюні їй на макітру пускає. Вже майже всю заслюнявив, коли бац! Прокинулася Вася і з просоння Рембо не розгледіла, та як чкурне в середину печери, бігла, бігла по темноті доки не уткнулась в щось м'яке та тепле...
..а вони, заросли, що жах!..побіг Рембо в погоню за коханою в самісіньку печеру, забувши про все на світі, і про скарб, і про хтивих корисливих сусідів, і про ліс, тополю.... ...мяке та тепле, в що уткнулася Васіліса, мало зовсім інший характер. то була печерна жижа космічного походження, своєрідний кокон зі силіконовою оболонкою, обмазаною захисним шаром слизу. це прибульці з невідомої ще планети Сіріус Магнімус років 300 тому залишили тут свого агента, який мав дозріти в коконі і набрати людської подоби рівно через тисячу років..але Васіліса була жінкою не настільки розумною і тому зовсім про це не здогадувалась, а прийнялась відколупувати слиз з кокона і намащувати собі в якості ліфтинг-крему на обличчя та на інші ділянки тіла.. забіг Рембо в печеру...і завмер від жаху на місці, втративши дар мови....побачив перед собою дивну істоту: обличчя в неї було мутне і ніби стікало на шию і груди. присутнє густе оволосіння в області ніг, голови і пахв..