ЛІЩИНА У... САДКУ

На садибі Сергія Вітра росте одинадцять сортів лісових горіхів.

Ідея — мати вдома ліщи­новий сад у жителя Олек­сандрівки Сергія Вітра з’яви­лася ще мабуть більше десяти років тому. Тоді з зернят сорту «Іспанський золотий» про­бував виростити сіянці. Лише одному вдалося прижитися, а перший врожай з нього одер­жав, до речі, лише минулого року. Дове­лося довго чекати…

А п’ять років тому за порадою знайомих поїхав до дослідно-селекційного дендро­логічного лісового центру «Веселі Боковеньки», що у Долинському районі на Кіро­воградщині. Походив, поди­вився, порадився з спе­ці­алістами і додому вже віз саджанці ліщини.

Площа для них була готова — подружжя Вітрів напе­редодні купило поряд зі своїм подвір’ям садибу. Ось на цих чотирьох сотках і висадив господар куплені саджанці. Висадив  якраз на сонячному місці, бо  ліщина любить світло.

Зараз  у цьому саду близько  сорока старих маточних дерев та біля двохсот молодих. Ліщина росте рядами. Кущі заввишки  два-три метри. Молодий сад ліщини створив Сергій цього року і на садибі у селі Несватковому. Там подружжя придбало стареньку хату з 25 сотками землі. На цій площі висадив 250 молодих дерев, з яких 100 – сорту „Подарунок юннатам”.

— Дерева можуть «ви­тяг­тися» і до шести метрів, — розповідає Сергій, — але їхній  ріст буду постійно корегувати. Краще хай розростаються в ширину. Міжряддя, довжиною три метра, цьому дозволяють.

За перший рік біля будинку Вітрів саджанці добре прижилися і вже на наступний  рік господарі мали декілька жмень горіхів. На третій рік — більше відра. Минулої осені зібрали чо­тири великих кошика. У саду — одинадцять  сор­тів ліщини. Найврожайнішими минулого, посушливого року, стали «Шедевр» та «Бомба».

— Плоди «Шедевра» — круп­ні і повні, «Бомби» — маленькі, кругленькі, але так рясно їх було на кущах, — не без гор­дості хвалиться господар.

Хоча позаминулорічна літня спека таки трохи позначилася на горіхах. Вони були дрібніші від норми і містили менше цукру. А от калорійність втрачено не було. До того ж, плоди — екологічно чисті, бо під час вирощування ніякі хімічні речовини Сергій не використовує. А ще — ядро і шкарлупа ліщини дуже ко­рисні, стверджують лікарі. Бо виводять шлаки з організму.

А минулого року господарі одержали  10 відер, можна сказати,  з кожного сорту по відру. Зібрані горіхи поки що зберігаються в сараї. Залишки суцвіть з них не обри­вають.

— Від них шкарлупа за зиму набула приємного корич­невого забарвлення, — пояс­нює господар.

А згодом горіхи перебрали та винесли на горище сохнути. Тепер взимку і весную  є  чим по­ласувати і дружині Оксані, і донечці-студентці Мар’янці, які обожнюють їх. Та й гості від  таких пригощань не відмовляються.

Має Сергій мрію — щоб поля рідного краю оточували посадки, де б не клени та осики росли, а ліщина. Все ж, користі від цього було б більше, вважає він…