Микола Обідін
ПИТАННЯ ЗАКРИТТЯ ЗАВОДУ НЕ СТОЇТЬ
ВСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ТОГО, ЧИ НАДІЙДЕ СИРОВИНА
Останнім часом, як тільки зима добігає кінця і має розпочатися новий сільськогосподарський сезон, селищем починають ширитися чутки про закриття цукрового заводу.
Особливо додав тривоги минулий посушливий рік, коли завод працював не на повну потужність через недостатню кількість цукрових буряків. Як буде в цьому році? Чи працюватиме завод? Чи може власники його законсервують? Про реальний стан справ на заводі та плани на майбутнє розповідає голова правління Микола Ілліч Обідін.
— Аби розвіяти чутки про закриття заводу, скажу відразу: питання про це не стоїть, все залежить від сировини. Зараз всі зусилля наші спрямовані на те, щоб залучити на завод якнайбільше цукрових буряків з бурякосіючих господарств. Працюємо з усіма господарствами, з якими вже мали партнерські стосунки. І не лише Кіровоградщини, а й сусідніх областей. Звичайно — найоптимальніший варіант — співпраця з господарствами нашого району. Це було б дуже вигідно і самим господарствам, і заводу. Маю на увазі низькі транспортні затрати на доставку, а відповідно підвищення закупівельної ціни сировини та оптимальні розрахунки між заводом і виробниками. На жаль, поки такої реальної перспективи немає. Досягнуто лише попередньої згоди на те, що 600 гектарів цукрових буряків посіє ТОВ АФ «Ясинівська», 150-200 гектарів ФГ Дядюри, 70 гектарів ФГ Москаленка. Це менше 1000 гектарів. Якби у районі площі цукрових буряків займали хоч би втричі більшу площу, питання про можливе закриття чи консервацію заводу взагалі не виникало б навіть на рівні чуток. Бо ми були б забезпечені практично своєю сировиною для стабільної роботи. Та чомусь керівники господарств не поспішають сіяти цю важливу технічну культуру. До речі, прекрасний попередник для зернових. Зрозуміло, цукрові буряки високозатратна культура, однак вона дає і чималий прибуток, дуже вигідна у відозміні, якщо звичайно її дотримуватися. Я особисто зараз веду переговори з багатьма керівниками, щоб сіяли буряки. В цьому повинне бути зацікавлене і управління агропромислового розвитку. Також і самі керівники господарств, бо саме на них ляже тягар податків до бюджету, якщо не працюватиме завод. Навіть у минулому році, коли завод переробив всього 120 тисяч тонн буряків у заліковій вазі, вироблено 13 тисяч тонн цукру та сплачено податкових платежів майже три мільйони гривень, лише одних пенсійних внесків 1,6 мільйона гривень. І це, незважаючи на те, що підприємство через малу кількість буряків працювало собі на збиток. Однак ми повністю розрахувалися з партнерами, які поставляли на завод сировину. А головне власники заводу свідомо пішли на такий крок, щоб забезпечити людей роботою. Завод працював 51 день. Після завершення сезону працівники зареєструвалися на службі зайнятості і одержують допомогу. Ми ж готові їх знову взяти на роботу на наступний переробний сезон. Аби тільки сировина була. Завод хоч сьогодні готовий до роботи. Ми практично за два тижні можемо запустити в дію завод. Завдяки прекрасному колективу інженерно-технічних працівників підприємство у минулому сезоні працювало без жодного аварійного випадку, без жодного збою виробництва. У нас зараз справді сформовано прекрасну команду професіоналів-цукроварів. Недарма наш завод серед 110 цукроварень на Україні, які працювали у минулому році, знаходиться за всіма виробничими показниками у першій половині.
ВАТ «Другий імені Петровського цукровий завод» одержав уже і квоту виробництва цукру від Кабінету Міністрів України на 2008 рік — це 19 тисяч тонн, хоча ми плануємо виробити ще більше —25-30 тисяч тонн цукру.
Називаю ці цифри для того, щоб сільгоспвиробники переглянули своє ставлення до посівів буряків. Зрозуміли важливість розширення зони бурякосіяння у районі. Від цього залежить робота заводу, зайнятість людей, виробництво цукру, наповнення бюджету. З нашої сторони ми зробимо все для вигідної співпраці і заводчан, і господарств, які посіють буряки. Аби забезпечити роботою якнайбільше людей саме в нашому районі, цього року плануємо всі буряки складувати на призаводському бурякопункті, закривши Лелеківський. Скажу і ще за одну проблему, яка, напевне, і спричинила чутки про можливе закриття заводу. Про заводську техніку. Не так давно завод придбав 6 сівалок іноземного виробництва для точного висіву буряків та 4 бурякозбиральних комбайни також іноземного виробництва. Зараз частину техніки завод продає, оскільки вона себе не виправдовує через незначні площі цукрових буряків. У минулому році шістьма сівалками посіяно всього до 400 гектарів буряків. Тому чотири сівалки завод продає. Двох сівалок буде достатньо для забезпечення посіву буряків у господарствах.
Продаємо і два комбайни. У минулому році 4 комбайни зібрали буряки на 900 гектарах. Тоді як лише один здатен впорати за сезон площу у 600-700 гектарів. Тому двох комбайнів також вистачить для збирання буряків. Така оптимізація техніки дасть можливість вилучені кошти вкласти додатково у виробництво та погасити кредит за минулий рік, коли завод працював собі на збиток і не одержав запланованого прибутку.
Гадаю моє детальне пояснення реальності справ на заводі розвіє всі неправдиві чутки про майбутнє підприємства. Наголошую ще раз: завод до роботи готовий. Все залежить від того, скільки надійде на переробку сировини. І зараз правління,і я робимо все, аби залучити до співпраці якнайбільше партнерів. І в цьому надіємось на розуміння і допомогу керівників сільгосппідприємств, управління агропромислового розвитку. Тільки всі разом ми маємо організувати новий переробний сезон на заводі та забезпечити людей роботою.