В Олександрівці побував поет Олександр Ястреб

Пам’ятаєте: 

«Понад Тясмином, понад Тясмином,
Там, де верби, схилившись, стоять,
Олександрівські, олександрівські,
Олександрівські зорі горять...»

Це приспів знаменитої пісні, що стала неофіційним гімном нашого селища. Першим же виконавцем цього талановитого твору був нинішній селищний голова Олександрівки Василь Олександрович Захаров. «Пісня про Олександрівку» майже щоранку звучала в ефірі районного радіо і будила жителів містечка до праці.

«Колись я був на курсах підвищення кваліфікації у Запоріжжі. Якось проснувся вранці, а з радіорепродуктора диктор говорить: «Зараз прозвучить пісня про Запоріжжя». Почав я слухати пісню та й думаю собі, чому такий чудовий край, як Олександрівка не має своєї пісні. Тут же я став писати вірша про рідне селище», - згадує Олександр Ястреб. Так лягли на папір перші рядки пісні:

«Там, де ліс, де потяг, там, де колія,
Де з дитинства стежкою блукав.
І, куди б не йшов, куди б не їхав я,
Кращих місць, ніж ці, не зустрічав»

Олександр Ястреб, пишучи цю пісню, вклав у неї всю свою любов до Олександрівки. Він, навіть, прикинув, якою має бути мелодія пісні. Тільки не знав Олександр Ястреб нотної грамоти і звернувся за допомогою до професіоналів. За словами Олександра Ястреба, автором музики є Іван Рудь.

Пісня прижилась, стала народною. І мало хто вже згадує авторів цього простого, але щирого твору.

Олександр Ястреб довгий час жив Олександрівці, а потім перебрався до Севастополя. Саме звідти він приїхав на кілька днів у містечко, де «завод стоїть огрядним красенем, де навкруг розкинулись лани».

Оказією скористались члени Олександрівського районного літературно-мистецького об’єднання «Крила» і влаштували зустріч з поетом. Це був свого роду бенефіс Олександра Ястреба. І, живучи в Криму, він продовжує любити Олександрівку і написав ще чимало віршів про його і наше містечко, які Олександр Ястреб і прочитав. Олександрівські літератори Валентина Сіра, Світлана Тимко, Наталія Купчинська, Оксана Шпирко, в свою чергу, прочитали для гостя власні вірші, подарували йому свої поетичні збірки. Віра Шнапер продекламувала для Олександра Ястреба поезії Оксани Шпирко, Ірини та Анатолія Кримського.

Олександр Ястреб мріє про власну друковану поетичну збірку, сумує за Олександрівкою. Та його, у сімдесят шість років, зігріває пам'ять про наше містечко і «Пісня про Олександрівку», яку ми пропонуємо і вам послухати.