Шевченко Т.Г. i наш район.

Володимир ПАНЧЕНКО, доктор історичних наук, професор, віце-президент Національного університету «Києво-Могилянська академія» Ілюстрації з архіву автора

...Того ж таки 1824 року, коли Олександр Пушкін з волі Новоросійського генерал-губернатора Михайла Воронцова потрапив до Сасівки, відбулася перша велика мандрівка малого Тараса Шевченка, маршрут якої проліг через степ, на південь...

…цікаву загадку залишив дослідникам польський письменник Єжи Єнджеєвич. У його романі «Українські ночі, або Родовід генія» як про доконаний факт ідеться про те, що влітку 1843 року Т.Шевченко разом із Пантелеймоном Кулішем приїздив у містечко Олександрівка, де мешкав автор кількох історичних повістей, критик і фольклорист, представник «української школи» в польській літературі Міхал Грабовський. «Вони поїхали до Олександрівки. Автор «Коліївщини і степів» прийняв їх гостинно. Був приємно здивований тим, що Шевченко так добре говорить польською. Обіцяв йому допомогти…» (щодо розповсюдження альбому «Мальовнича Україна». — В.П. ). Єнджеєвич оповідає про зустріч із Міхалом Грабовским із подробицями, які начебто мають означати, що користувався він надійним джерелом. Проте жодного іншого джерела, яке б підтверджувало факт поїздки Шевченка до Олександрівки, не зафіксовано. Сам П.Куліш у спогадах «Майже півстоліття тому» детально описав свою подорож 1843 року до олександрівського «Абботсфорду», проте в них жодним словом не згадується, що його супутником був Шевченко…

...Антоніна Єреміївна розповіла, що вона — правнучка Шевченка по його сестрі Катерині. Один із синів Катерини, Максим Антонович Красицький (дід моєї співрозмовниці), працював у панських економіях на Херсонщині, зокрема й у селі Довгалівка, що неподалік від Знам’янки. Поміщиця Жабоклицька, дізнавшись, що Максим — племінник «того самого» Шевченка, вигнала його просто серед зими. Тоді він подався до села Мошориного, де й помер 1910 року.

Сама ж Антоніна Єреміївна народилася в Олександрівці, де її батько працював ковалем на терещенківському цукрозаводі. Коли їй було півроку, сім’я перебралася до Мошориного. 1959 року правнучка Шевченка вперше побувала на Чернечій горі. «Ця подорож справила на мене велике враження, і я вирішила присвятити все своє останнє життя вшануванню пам’яті Великого Кобзаря, — записала Антоніна Єреміївна у великій саморобній книзі, в якій вона виклала історію свого роду й куди постійно вклеювала газетні вирізки зі статтями про поета. — В маленькій хаті, де жили в той час, ми з мамою влаштували куточок нашого великого діда й прадіда». Так з’явився у Знам’янці домашній музей Тараса Шевченка. До 100-річчя від дня смерті Шевченка Знам’янський міськвиконком надав нащадкам поета новозбудований трикімнатний будинок, в одній із кімнат якого мати й донька розмістили експозицію. Але в 1976 р. будинок цей знесли, й на його місці збудували п’ятиповерхівку. Отже, нам із Артуром Будулатієм випало зустрічатися з Антоніною Єреміївною вже в Будинку піонерів, куди перемістився музей. Проте й це була не остання його адреса: 1989 року експонати передали до краєзнавчого музею..

На фото - стенди з Олександрiвського краєзнавчого музею.