Махонёмся стишком? - Сторінка 2 - Форум Олександрівки Кіровоградської області

Повідомлення # 33 | 18:27 13.04.2008

Ось знайшла про колобка....
КОЛОБОК
Десь була одна сімейка.
І жила вона дружненько:
Дід і баба, і Дружок,
І маленький Колобок.
Як з’явився КОЛОБОК,
Захотілось їм синочка,
Та незвичного якогось,
Замісила баба тісто,
Та мерщій на сковорідку.
Так чудово замісила,
Та ще й сіллю притрусила.
Так з’явився КОЛОБОК.
Всі вони його плекали,
Годували та співали,
На морозиво давали.
Як досяг він повноліття,
Йому стало сумно жити -
Покотився КОЛОБОК
Пошукать собі пригод,
Бо від суму і нудьги
Засвербіли всі боки,
Тут летіла білобока
Всім відома як СОРОКА.
Вгледівши оцю картину,
Роздзвеніла всім новину -
Заєць миттю прискакав,
Посмішки всім роздавав,
Подивився на пеньок –
Ба, сидить там КОЛОБОК!
І пішли вони на пиво -
З’їсти сушеної риби.
Довго там вони гуляли,
Все бокали наповняли,
Треба було закусити -
Захотів він його з’їсти.
Лише рота той відкрив -
КОЛОБОК від нього плиг!
Наш маленький КОЛОБОК
Поскакав аж за бугрок,
Вовчик – братик біг по полю,
Бачить: щось воно знайоме.
Та це ж наший КОЛОБОК
Із чудовим він смаком.
Говорили про футбол,
Про отой забитий гол
І на Мундіаль
Пішли у двох.
Захотілось вовку їсти,
Не було йому де сісти,
Очі швидко заблистіли,
В когось ноги затремтіли.
Бачить наший КОЛОБОК,
Вовк йому вже не дружок -
Треба звідси знов тікать,
Знов скакати по горбах.
Покотився КОЛОБОК
Там, де БІРКИ, за ставок.
Вийшов МИШКА із барлоги,
Подивився на погоду
І згадав про пиріжка
Пригадав він вишні смак
І подумав:”О, це знак!
Смачний буде КОЛОБОК
З вишнями та ще й медком''.
КОЛОБОК усе пойняв
І помчався по лісам.
Біг, котився, веселився
І наткнувся на ЛИСИЦЮ
А вона його зустріла
І до себе запросила:
Теренділа про байки,
Про веселі літні дні
І про дружбу, і буття,
І проблему забуття -
От цим самим спокусила,
А потім взяла і з’їла.
Тож шановні колобки,
Не ведіться на байки,
Не жалійте тих лисиць,
А тікайте геть від них.
Посміхніться, обійміть,
А потім - чим далі в ліс.
От і казочка уся,
Про малого КОЛОБКА.
Хтось тут дещо зрозуміє,
Як на цьому світі жити:
Коли друзів обирати,
Треба ж цим не прогадати!

Добавлено (13.04.2008, 19:27)
---------------------------------------------
Всім дорогим вчителям присвячується
Шановний вчителю,
“Спасибі” кажу тобі
За те зерно,
Яке ти сіяв тут щоднини
У наші юні голови.
З тобою мандрували по країнах,
Держави вчили по картах,
З героями ми ж кохали,
Читаючи ці твори по ночах.
Царицю всіх наук любили,
А математика любила нас.
Години класні ти проводив,
Батьків щоразу собирав,
Ви щось там довго говорили,
Та ти ж виховував нас,
Ти прокладав дорогу
Нам у зрілість.
Шляхи ми обирали у життя
З професій тисяч,
Ми себе шукали,
Проносячи знання увесь цей час.
І зараз всі роз’їхались далеко,
Залишилися вдома -
Школа та урок,
Проте у серці буде панувати
Вчителя повчальний крок.

Повідомлення відредагував Ystina - Неділя, 13.04.2008, 18:27

Єдина й неповторна

профиль

ICQ

Повідомлення # 45 | 07:10 26.04.2008

І ...знову Колобок, який до речі, друкується в нашій шкільній газеті..
Десь була одна сімейка.
Дуже мила і дружненька:
Дід і баба, і Дружок,
І маленький Колобок.
А отак все закрутилось:
Діду сина захотілось ,
Та незвичного такого,
Дуже круглого і малого
Замісила баба тісто,
Не для того, щоб поїсти,
Так чудово замісила,
Та ще й сіллю притрусила.
Випікала у печі-
Аж не спала у ночі!
Так з’явився КОЛОБОК,
Круглий печений синок.
Всі вони його плекали,
Годували та співали,
На морозиво давали,
І за вуха не тягали.
Як досяг він повноліття,
Сумно стало жить на світі.
Покотився КОЛОБОЧОК
По пригоди за горбочок,
Бо від суму і безділля
Усі боки засвербіли.
Тут летіла білобока
Всім відома ,як СОРОКА.
Вгледівши оцю картину,
Роздзвеніла всім новину -
Заєць миттю прискакав,
Ледь від поспіху не впав,
Подивився на пеньок –
Ба, сидить там КОЛОБОК!
І пішли вони на пиво -
Обійнявшися щасливо.
Довго там вони гуляли,
Все бокали наповняли,
Заєць дума: закусить!
Поряд же обід сидить!
Захотів він його з’їсти,
(Тільки, щоб в тюрму не сісти...)
Рота лиш відкрити встиг,-
КОЛОБОК від нього плиг!
І шустренький КОЛОБОК
Поскакав аж за горбок,
Вовчик – братик біг проворно,
Бачить: щось знайомий горне.
Круглим котиться клубком,
Із чудовим він смаком.
Говорили про футбол,
Про отой забитий гол
І пішли на Мундіаль...
Тут на привеликий жаль,
Захотілось вовку їсти,
Не було йому де сісти,
Очі швидко заблищали,
В когось ребра затріщали.
Бачить наший КОЛОБОК:
Вовк йому вже не дружок!
Треба звідси знов тікать,
По горбах крутих скакать.
Покотився КОЛОБОК
Там, де БІРКИ, за ставок.
Косолапий там з барлоги,
Простягнув патлаті ноги.
Мислив, що судьба важка...
Тут згадав про пиріжка!
В роті наче вишні смак
І подумав:”О, це знак!
Посмакую КОЛОБКОМ
З вишнями та ще й медком''.
КОЛОБОК усе просік
І помчався: скік та скік!
Біг, котився, як пяниця
І наткнувся на ЛИСИЦЮ.
А вона його зустріла
Обняла та ще й пригріла!
Теренділа про байки,
Про свої сумні деньки,
І про дружбу, й про життя,
І проблему забуття -
От цим самим спокусила,
А потім ненароком з’їла.
Тож шановні колобки,
Не ведіться на байки,
На лисиць не спокушайтесь
І у людях розберайтесь.
Посміхніться, обійміть,
Потім – стрімголов біжіть!
Як вам казочка така
Про малого КОЛОБКА?
Хтось тут дещо зрозуміє,
І на світі жить зуміє.
Та як друзів обирати,
Треба ж цим не прогадати!

Добавлено (26.04.2008, 08:10)
---------------------------------------------
Теорема
Десь у Греції одній
Жив звичайний землемір,
Він все думав, виміряв,
Гіпотези висував.
Йому стало нецікаво -
Захотілось, мабуть, слави,
Взяв тоді пергаменту -
Заходився щось там терти.
Все писав, писав, писав -
І мене від вигадав -
Геть маленьку, непомітну.
Дуже милу і тендітну.
Він хотів мене вже стерти-
В мене ледь не стало серце:
’’Ти ж повівся як дитя,
Це ж прорив у майбуття!’’
Походив він біля столу,
Зачекав хвилинок сорок.
А в мені вже іскра світить-
Хоч мала, та буду жити.
Потім знову негаразд,
Відлучився він на час -
Я ж чекаю, і чекаю
Орфограми розставляю.
Повернувся наш мастак
Із задоволенням в очах,
Знову міряв, виміряв,
Додавав і віднімав.
Я ж тихенько посміхаюся
І сил швибко набираюся.
Поприходили брати
Допомогти йому тягти
Оцю думку до пуття –
Та це ж моє нове життя !
Вони все думали, гадали,
Та поштовху усе ж не дали
Він пергамент той погбурив
У бридну гидку баюру!
Залишилася одна я.
Самотність – подруга моя.
Я ж хочу жити,веселитися
І на цьому світі не згубитись.
Скажіть, чому буває так:
Не кожен думати мастак!
Та скільки буду я чекати,
І плакати й переживати ?
Скільки часу ще пройде,
Поки до нього дійде,
Що я не просто лист паперу,
Не вигадка і не химера!
А він усе це перекреслив,
Встигнувши щось там накреслить,
Коли ж, нарешті, схаменеться,
Мені одній лиш посміхнеться ?
Не станеться цього ніколи.
Все змішалось від болю,
Адреналіну весь час не бракує -
Ось так душа моя сумує!

Повідомлення відредагував Ystina - Субота, 26.04.2008, 07:09

Єдина й неповторна

профиль

ICQ