Ниужели никто из Александровки писать стихи не умеет. В жизни не поверю! Ну люди, проявите свои таланты. Вот мой, правда про осень, интересно прочитать чужие.
Добавлено (06.02.2008, 14:08) --------------------------------------------- Прекрасно осенью кругом: Повсюду дождик с ветерком, Деревья, в златой лист убравшись, Стоят, задумавшись, заждавшись, Хрусталя-снега. Он придет, Детишек в поле соберёт, И будет радость тут, веселье… Ну а кого-то ждёт печаль. Унынье, будто на глазах вуаль Из чёрно-серых грустных красок. Ведь многих осень угнетает, Тоску и грусть вдруг нагоняет. Всё ж осень странная пора!
Холодное солнце в апрельских лучах Как точки зрачки, бесцветны в глазах, Синее небо напоминает о лете Иголки и "дозы" на мятой газете.
Тело знобит, как о неверной подруге, Ложку с раствором держат синие руки И в час, когда с губ тихо капнет слюна, Мне никогда не вернутся из сна............
Своеобразный стишок...Не судите строго...Не было чего делать...
Да, что это значит, Подросток всего лишь- и умных слов нет. То она тихо плачет, и быстро пьянеет, но в уме всегда бред. Вдруг звонко смеется, И медленно тает То злится опятть... Уйдет, и вернется, В руках засынает, Она любит спать...
ЗА СТЕНОЙ исчезнуть, как точка пустая в пространстве убедиться в словах непостоянстве и связать толстой лентой мир-наш-бардак расстаять на век, погружаясь во мрак. улететь за горизонта прозрачную нить ласку солнца иль жар в ладони ловить и тучи порвать, как небес паутины чтоб смело дышалось сквозь пыль и руины построить стену из кирпича и камней за ней спрятать себя от вражих очей..
Добавлено (22.02.2008, 13:46) --------------------------------------------- а це вірш про моє особисте ставлення і думки з приводу такого явища, як війна..
за що ті люди помирають що зброю у руках тримають? за рівність, мир і за свободу? за права свого народу? а може страждають від гріхів своїх правителів, вождів? чи запаморочилась голова від гасла :Бить ворогів пора"? президент сказав воювать- а іншим довелось страждать чому помирають молоді солдати від кулі, танків чи гармати? чому ріки кров'яні течуть, а матері волосся рвуть? чому голодні босі діти повинні весь хаос терпіти? людські кістки терчать з землі а правительство в теплі сидить собі і виглядає чи більший кордон держава має.
Серце моє не знає покою - Все десь шукає струну оту, Яка колись озветься і заграє, Покаже всім мелодію свою. А зараз це лише акорди І просто десь якісь слова... Слова, слова і більше вже нічого І знову, знову самота. Вона н смуток навіває І на якісь заплутані шляхи Та ще не час по них блукати, Збираючи перлини пустоти. Весняне сонце всім покаже Тепло і барви кольорів І посміхнеться, і зігріє І буде всім це до душі. Я ж пошукаю ту стежину, Що наше сонце зігріває. Стежина та підкаже де ота струна. Знати це мушу. Знайду – збережу, А потім іще комусь підкажу.
Кохання – це одвічна тема. Кохання вимагає самоти . Кохання – давня теорема, Яку ніхто не може довести. Живеш у світі, де банальність прози Пригнічує поезію душі, Де біль від радості – солодкі сльози: І пишуться затьмарені вірші. Тобі так важко друга зрозуміти – Шукаєш розуміння десь в імлі, А він тобі дарує квіти, З корінням вириває із землі. Він бачить світло там, де темно Тобі готовий щастя принести, І знає, що єдина теорема, Яку він доведе – це ти
Добавлено (25.02.2008, 22:52) --------------------------------------------- А ось ще один знайшла... Заглянь за хмари дощові, Де синє небо даленіє, Де місяць в зоряній траві, Де сонце щастям пломеніє. Заглянь за нічку весняну, Де ранок росами стрічає, Де соловейко за струну Світанок піснею торкає. Поглянь, як море квітів розлилось, Та сумніватися не треба, - Ти знай, що це навмисно хтось Створив таку красу для тебе.
Дякую, дякую.А ось з теми про нерозділене кохання...
Як сказати, що кохаю, Як показати, що страждаю, Нічого не хочу, нікого не знаю - Тебе лиш кохаю, Тебе лиш одного бажаю. Читаючи ці фрази, Мене б ти зрозумів, Проте я точно знаю, Ти цього не схотів. В футбол давно ти граєш, Багато подруг маєш Лише мене не помічаєш... А я тебе люблю І ти про це вже знаєш. Тепер я хочу знати, Що мені робити, Як тебе сприймати, Як далі ходити. Чекати чи не треба Не знаю я... Так, ти можеш посміятись. Тобі я дозволяю. Та я тебе кохаю - І це я точно ЗНАЮ.